Благаю!

            Всі ми живемо у суспільстві, а, отже, повинні допомагати один одному. Навіть у тваринному світі є закон про допомогу ближчим. Більшість з нас засуджує народи, що починають війни, але ніхто із нас не замислюється над своєю поведінкою. Спробуйте згадати, чи допомагали ви коли-небудь зовсім незнайомій людині безкорисно? Якщо ні, сподіваюсь, моя стаття вплине на вас та змусить подумати над своєю поведінкою.

            22 лютого 2013 року ми разом із декількома школярами та вчителькою поверталися зі зйомок шкільного фільму. Додому вирішили повертатися на маршрутному таксі № 312. Нічого не викликало підозри. Ми їхали на звичній для маршрутного таксі швидкості і весело щось обговорювали. Аж ось усі відчули сильний поштовх. Ми перекинулися. Почалася паніка. Всі намагалися вибити люк та вибратися на волю. Великі та міцні дядьки просувалися до такого жаданого виходу, навіть не звертаючи уваги на дітей, яким потрібна була допомога. На щастя, вчителька з нашої школи їхала позаду маршрутного таксі зі своїм чоловіком. Саме вони допомогли нам вибратися.

            Коли ми опинилися посеред вулиці, знову зустрілися з людською байдужістю. Величезний натовп оточив нас, але всі присутні лише знімали все, що діялося на фотоапарати, мобільні телефони, та ніхто навіть не намагався допомогти. Я бігала крізь натовп і благала людей витягнути моїх друзів, що знаходились у салоні. Ніхто не звертав на мене уваги, а один чоловік почав знімати мене на камеру і прохав розповісти подробиці того, що трапилось.

            Саме в той момент я зрозуміла, що надіятися завжди можна лише на себе. Куди котиться наше суспільство, якщо навіть у такі скрутні ситуації оточуючі можуть лише зацікавлено спостерігати за тим, що коїться і навіть не намагаються допомогти. Ми летимо просто у прірву. Ми вже майже живемо за принципом «людині людині-вовк». Якщо так піде і далі, то ми зруйнуємо себе, свої сім’ї, свою країну!

           

            Схаменіться люди! Не проходьте повз чужу біду, адже колись і вам знадобиться допомога! Інакше, коли ви в сльозах стоятимете посеред вулиці і благатимете про допомогу вас можуть просто не помітити. Добро завжди повертається сторицею. Ніколи не забувайте про це! Адже всі ми – брати і сестри, а рідня завжди підтримує один одного!

Обсудить у себя 0
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Valeria
Valeria
Было на сайте никогда
Читателей: 18 Опыт: 0 Карма: 1
все 12 Мои друзья