Криворіжці, я не вперше звертаюся до вас! Нещодавно в інеті я знайшла статтю, яка засіла в моє серце.

«Серед засуджених — 19 -річний криворіжець Олександр Сидоренко.
Як повідомляє в соціальних мережах його адвокат Наталія Дорошенко, зараз він знаходиться у Київській лікарні швидкої допомоги із закритою черепно -мозковою травмою, струс мозку, тріщиною грудної клітини. На правій нозі — сильної опік від електрошокера, на спині — численні синці.
Батьки знають про подію з їх сином.
«Я неодноразово зверталася до батьків Саші — вони зайняли позицію образи на Сашу і відмовилися йому допомагати », — пише адвокат.
Після виписки його, разом з іншими засудженими активістами, переведуть у СІЗО. Але на даний момент лікар Олександра сказав, що « мови про виписки поки немає».
Умови в лікарні, за визнанням самого Олександра, хороші, люди несуть продукти і речі — всім необхідним вони забезпечені.
Наталія Дорошенко повідомила також, що при затриманні у нього пропав телефон і немає жодного контакту, а тому, вся зв'язок з Олександром Сидоренко — через неї .»

І теперь, я знову звертаюся до вас! ЛЮДИ, не виходьте на майдан! Пошкодуйте себе, своїх рідних! В майбутньому вас ще стільки чекає. Не руйнуйте своє життя! Насолоджуйтесь кожним днем і не марнуйте жодного!

            Всі ми живемо у суспільстві, а, отже, повинні допомагати один одному. Навіть у тваринному світі є закон про допомогу ближчим. Більшість з нас засуджує народи, що починають війни, але ніхто із нас не замислюється над своєю поведінкою. Спробуйте згадати, чи допомагали ви коли-небудь зовсім незнайомій людині безкорисно? Якщо ні, сподіваюсь, моя стаття вплине на вас та змусить подумати над своєю поведінкою.

            22 лютого 2013 року ми разом із декількома школярами та вчителькою поверталися зі зйомок шкільного фільму. Додому вирішили повертатися на маршрутному таксі № 312. Нічого не викликало підозри. Ми їхали на звичній для маршрутного таксі швидкості і весело щось обговорювали. Аж ось усі відчули сильний поштовх. Ми перекинулися. Почалася паніка. Всі намагалися вибити люк та вибратися на волю. Великі та міцні дядьки просувалися до такого жаданого виходу, навіть не звертаючи уваги на дітей, яким потрібна була допомога. На щастя, вчителька з нашої школи їхала позаду маршрутного таксі зі своїм чоловіком. Саме вони допомогли нам вибратися.

            Коли ми опинилися посеред вулиці, знову зустрілися з людською байдужістю. Величезний натовп оточив нас, але всі присутні лише знімали все, що діялося на фотоапарати, мобільні телефони, та ніхто навіть не намагався допомогти. Я бігала крізь натовп і благала людей витягнути моїх друзів, що знаходились у салоні. Ніхто не звертав на мене уваги, а один чоловік почав знімати мене на камеру і прохав розповісти подробиці того, що трапилось.

            Саме в той момент я зрозуміла, що надіятися завжди можна лише на себе. Куди котиться наше суспільство, якщо навіть у такі скрутні ситуації оточуючі можуть лише зацікавлено спостерігати за тим, що коїться і навіть не намагаються допомогти. Ми летимо просто у прірву. Ми вже майже живемо за принципом «людині людині-вовк». Якщо так піде і далі, то ми зруйнуємо себе, свої сім’ї, свою країну!

            Схаменіться люди! Не проходьте повз чужу біду, адже колись і вам знадобиться допомога! Інакше, коли ви в сльозах стоятимете посеред вулиці і благатимете про допомогу вас можуть просто не помітити. Добро завжди повертається сторицею. Ніколи не забувайте про це! Адже всі ми – брати і сестри, а рідня завжди підтримує один одного!

Зупинись! Скажи «НІ» націоналізму!!! Не принижуй людей інших національностей!

Зупинись! Скажи «НІ» націоналізму!!! Всі ми люди, розумні створіння, в яких є душа. Тож, і ти не забувай по те, що всередині тебе є частинка чогось живого і незрозумілого!

Зупинись! Скажи «НІ» націоналізму!!!Не насміхайся з людей, які проживають в інших країнах, мають інший колір шкіри та іншу мову!

Зупинись! Скажи «НІ» націоналізму!!!Не насміхайся з чужої релігії, чужих звичаїв та традицій, чужої мови! Всі ми рівні перед Богом та перед своєю совістю. 

Зупинись! Скажи «НІ» націоналізму!!! Будь терпимим та толерантним до іших!

                           Зупинись! Скажи «НІ» націоналізму

Співвітчизники, украЇнці! Я закликаю вас не шкодити собі, своєму здоров'ю! Не виходьте на майдан! Нічого путнього з цього не вийде! Кожен із нас хоче жити в мирній та розвинутій країні. Ви «відстоюєте свої права та майбутнє своєї держави», не розуміючи, що робите тільки гірше. Ми не станемо жити краще, якщо в нас буде інша влада! Виправити становище нашої країни зможе виправити лише чудо! Особисто я, дуже боюсь всіх подій, які відбуваються зараз. В багатьох містах України люди встають в ряди мітингувальників та штурмують владу. Чесно кажучи, іноді стає навіть трошки смішно дивитись, як несвідомі підлітки або діти поповнюють ряди протестуючих, зовсім не розуміючи, для чого це все робиться. В більшості міст переважна частина населення навіть говорить на російській мові. У мене особисто в голові крутиться думка, що вони протестують просто заради розваги.

Зараз хочу звернутися окремо до підлітків або діточок, які виходять на протести! В великому натовпі є величезна загроза ушкоджень! Серед вас є майбутні мами. А нашій країні потрібні здорові нащакдки!

Тож, не марнуйте свій час та здоров'я! МИ — ЗА МИРНЕ НЕБО НАД ГОЛОВОЮ! МИ — ДІТИ ОДНІЄЇ МАТЕРІ — УКРАЇНИ! ТОЖ, ДАВАЙТЕ ЗАЛИШИМО НАЩАДКАМ НЕЗАЛЕЖНУ ТА МИРНУ ДЕРЖАВУ!

 Ви коли-небудь замислювались над тим, для чого ви живете? Що важливого і корисного  ви приносите в наш світ? Чи є такі люди, які можуть сказати вам «спасибі»?

    В наш час майже кожна людина живе для себе, а не для інших. Багато з нас вважають, що бути милосердним і безкорисливим-нерозумно. Дійсно, а що це дає? Яка користь людині, що віддасть гроші незаможному? Що отримує той, хто дотримується усіх заповідей Божих і любить «ближнього свого, як самого себе»? Нічого? А чи можна назвати нічим власне задоволення? Я так не вважаю! Люди, які не відчувають радості, допомагаючи іншим, на мою думку, просто егоїсти!  І таких людей багато! Їх кількість зростає з кожним днем, вони наповнюють  нашу планету, вони подібно смертоносним вірусам вбивають наше суспільство. Так що ж у цьому гарного? Не щадити нікого, змітати все на своєму шляху — і будеш на вершині. Страшно, моторошно, чи не так?

    Якби мені   дали можливість змінити щось у цьому світі, викреслила б байдужість і егоїзм. Я вважаю, що жити буду легше і краще, якщо кожен із нас стане хоч трішки милосерднішим і безкорисливішим. А інакше що робити?

Як продовжувати жити далі? Далі скачуватися сходами моральних підвалин? Ні і ще раз ні! Ми — люди, адже можемо плакати, сміятися, любити або ненавидіти, страждати і  бути щасливими. Ми можемо бути милосердними!

   Я хочу! Я вірю! Я зможу! Змінимо світ ідеями, думками, вчинками!